|
Проповідь Архієпископа Івана Юрковича, Апостольського
Нунція в Україні
під час жалобної Служби Божої пам’яті Святішого Отця Йоана Павла
II
Київ, Кафедральний Собор св. Олександра, 7 квітня 2005, 18:00
Шановні представники українського уряду
та державної влади,
Дорогі колеги з дипломатичного корпусу,
Улюблені у Господі сестри та брати,
Ми зібрались для цього священного обряду,
щоб молитись і востаннє віддати шану Папі Івану Павлу ІІ, який провадив
Католицьку Церкву протягом майже 27 років.
Його Понтифікат проклав шлях у нове тисячоліття
і був третім найдовшим Понтифікатом в історії нашої Церкви, а з
багатьох точок зору, можливо, й найбільш динамічним. Бог прикликав
його до служіння Єпископом Риму та Вселенським Понтифіком в період
епохальних змін в Європі та у світі, які вимагали також від Церкви
нових зобов'язань та нових відповідей. Історія буде оцінювати справжню
важливість цього Божого Чоловіка, але ми можемо вже сьогодні сказати,
що наше покоління мало благословення лідерства надзвичайної величі
не тільки для католицьких віруючих, але також для долі міжнародної
спільноти та для миру у світі.
Протягом багатьох років людство дивувалось
його невичерпній здатності любити та жертвувати собою, його відвагою,
його готовністю страждати за інших та його незламною вірою.
Глибоко закорінений у віру, Іван Павло ІІ
рішуче захищав не тільки вічні релігійні та моральні принципи, але
також присвятив своє життя сприянню соціальній справедливості, справі
убогих, немічних, пригнічених та дискримінованих за особисті переконання
та вірування. Він прагнув бути голосом тих, хто не мав голосу,
та пригорнути до їхніх проблем увагу тих, хто має владу та засоби
змінювати долю націй.
Ми живемо у світі, який вимагає від нас
нової відкритості та нової готовності підтримувати щирий діалог.
В особі Папи Католицька Церква довела свою готовність вступати в
діалог із сучасним суспільством з його радостями, а також з його
турботами та потребами. Особливим чином, його Понтифікат відкрив
нові шляхи до міжрелігійного та міжкультурного діалогу, який вважається
вирішальним для майбутнього людства.
Папа Іван Павло ІІ був благословенням для
багатьох націй, а особливим чином для Східної Європи. З самого початку
свого Понтифікату Папа підтримував бачення Європи як одного тіла,
яке дихає обидвома легенями - західним та східним, які є однаково
важливі для здоров'я цілого організму. Особливу увагу він звертав
на слов'янські нації з їх особливою людською та духовною творчістю
та багатством їхніх релігійних традицій. Якщо ми маємо більш відкриту
та стабільну Європу сьогодні - це також завдяки Його особистому
внеску.
Україна також має причини пам'ятати його
Понтифікат завдяки його увазі та особливо за його візит влітку 2001.
Нехай Його Апостольські Благословення, які він багаторазово уділяв,
та його заступництво перед Воскреслим Господом, керівником людських
сердець та людської історії, продовжує товаришувати цій Нації на
її шляху до завжди кращого та більш справедливого майбутнього.
Сьогодні ми всі будемо єднатись у наших
молитвах за покійного Папу та приймати Його вчення для нашого життя.
У вірі ми знаємо, що наш зв'язок з Ним залишиться
з нами, наша надія не буде розчарована, але наново оживлена, а наш
зв'язок любові з нашим Папою залишиться нерозривним. У наших серцях
ми зберігатимемо пам'ять про Його щедре служіння Церкві та людству,
а сьогодні ми присвячуємо себе справі продовження Його праці для
сприяння "цивілізації любові".
О Господь, даруй Йому вічний відпочинок
Та дозволь, щоб вічне світло сяяло над Ним,
із Твоїми святими у вічності,
бо Ти є милосердний.
Амінь.
|
