Вітальне слово Його Високопреосвященства Архієпископа Івана Юрковича
Апостольського Нунція в Україні
З нагоди відкриття Генеральної Асамблеї Католицьких Університетів Європи FUCE
Львів, 20 травня 2010 року

    Я радий вітати Вас з нагоди Генеральної Асамблеї Католицьких Університетів Європи. Радію, що Український Католицький Університет став місцем цьогорічного вашого зібрання, оскільки йдеться про виняткове середовище - єдиний католицький Університет на величезній території колишнього Радянського Союзу, який згідно вчення Церкви виховує християн до того, щоб брали активну участь у різноманітній діяльності в суспільстві, ставлячи передусім на перше місце євангельські цінності справедливості, миру, солідарності, відповідальності за духовне і матеріальне благополуччя усіх.
    
    У цій своїй діяльності, Український Католицький Університет розмірковує над тією сукупністю істини, що є основою християнської думки, християнської філософії та християнської антропології. В багатьох життєвих ситуаціях, Церква непохитно стоїть на непорушних засадах, на "істині Євангелії про людину", допомагаючи всім усвідомити, що чимало питань пов'язаних з людиною, її гідністю, її покликанням, не можна звести до суто людського тлумачення. Перед лицем деяких фундаментальних питань людського життя не можливо приймати справедливі рішення і створювати закони лише голосом більшості, а треба звертатись до сфери цінностей для пошуку остаточної істини про людину, її буття і призначення.
    
    Розмаїття останньої вимагає від Церкви просування до органічно більш високої думки, яка зможе надати людському мисленню прийнятні для людського інтелекту відповіді, які, однак, стають повністю зрозумілими лише у світлі віри. А віра - це "особлива форма пізнання, завдяки якій ми відкриваємось до Одкровення" (див. Fides et Ratio, 13). Святий Августин пише: "Те, що ми володіємо розумом, ми отримуємо шляхом пізнання, але жодне добро не можливо пізнати досконало, якщо ми не любимо його досконало" (De diversis quaestionibus 35, 2).
    
    Зрозумілість створеного, в дійсності, не є лише плодом зусиль науковця, але обставина, дарована йому для того, щоб допустити його до відкриття істини, присутньої у сотвореному. "Думки не створюють цих істин - продовжує у своїх роздумах святий Августин - але відкривають їх. Відтак, вони існують у собі ще до свого відкриття, й будучи відкритими одного разу, вони нас оновлюють" (De diversis quaestionibus 39, 73). Отже, розум повинен повністю пройти свій шлях завдяки своїй автономності та багатій традиції Церкви, яка зростає у вірі. Цей діалог між розумом та вірою можна назвати теологією. Тому віра завжди повинна знайти свій вираз також і в теологічній думці. Лише у такий спосіб віра приносить людині інтелектуальне задоволення, яке робить її щасливою у своєму християнському існуванні.
    
    Віра потребує сміливого розуму. Віра не заперечує розум, але є викликом, що змушує розум піднестися до тих вершин, до тієї величі, заради яких його було створено. Sapere aude (Май мужність пізнати) - у ці слова великий філософ минулого вклав саму суть просвітництва. Віра не заглушає розум, вона прагне звільнити його від катаракти, що затінює його, ховаючи від нього великі питання людства...
    
    Бажаю, отже, щоб ця Генеральна Асамблея, яку ви розпочинаєте була дійсно плідним пошуком правди й підтвердженням того, що без розуму віра занепадає, а без віри розум виснажується. Йдеться про долю людини. А людина, для свого відкуплення потребує Відкупителя - Христа, який є Бог і людина в одній особі - "без змішування, без розділення" (Див. DS 301-302).